Форум проекта ProTV.UA

Експерти критично оцінюють рішення Нацради рекомендувати «Зеонбуду» встановити на головній станції мультиплексування сигналу систему умовного доступу (кодування сигналу). За їхніми словами, це не захистить споживачів від піратських пристроїв, а навпаки - спонукатиме до піратства, а також призведе до штучного обмеження ринку цифрового приймального обладнання та до затримки із розгортанням цифрової мережі і появою глядачів.

«Коли все відкрито, піратських пристроїв не виникає. Вони якраз з'являються, коли щось починає закриватися», - сказав у коментарі «Телекритиці» генеральний директор каналів М1 і «М2-Естрада» Валентин Коваль. Із ним згоден видавець журналу Mediasat Олександр Глущенко: «Немає у світі жодної системи умовного доступу (СУД), яку неможливо зламати. Наявність картки доступу та протоколу обміну даними між карткою та сет-топ-боксом - неоране поле для піратів та створення для них нової ниви для заробляння коштів на небажанні глядачів дивитись ТБ на "рекомендованому" обладнанні».

Також пан Глущенко спростовує тезу про те, що кодування убезпечить ринок від неякісного обладнання: «У світі не так багато виробників, які виробляються пристрої для прийому DVB-T2. Усі вони відомі. Якщо ресивер відповідає стандарту DVB-T2, і він сертифікований в Україні на відповідність нормам електробезпеки та електромагнітної сумісності, то цей пристрій за визначенням є досить якісним. А якщо не відповідає - його можна повернути продавцю чи виробнику відповідно до умов гарантії та закону "Про захист прав споживачів". І ніяке шифрування сигналу нічим тут не допоможе».

За словами пана Глущенка, ідея Держкомтелерадіо навіює на думку про «лобіювання інтересів одного з виробників сет-топ-боксів та СУД», а саме рішення про кодування сигналу в стандарті DVB-T2 зводить нанівець весь процес впровадження цифрового телебачення.

Олександр Глущенко і Валентин Коваль називають кілька причин, чому вони не вітають рекомендацію Нацради. По-перше, будь-яка СУД автоматично здорожчує виробництво цифрових ресиверів. По-друге, автоматично зменшується коло виробників, в обладнання яких зможе бути інтегрована ця СУД. «А це банальна спроба монополізувати ринок та заробити на СУД та ресиверах», - наголошує пан Глущенко.

На думку експертів, Україна наражається на міжнародний скандал, оскільки багато виробників телевізорів і сет-топ боксів, знаючи що в Україні впроваджується DVB-T2 і мовлення буде відкритим, інвестували у виробництво обладнання саме для прийому відкритого сигналу, і його переробка неможлива. Тепер тисячі сет-топ-боксів і телевізорів, що їдуть до України або вже приїхали і чекають на митниці, виявляться непотрібними.

Ця проблема, нагадує пан Коваль, виникає не вперше: минулого разу - коли до України почали ввозити телевізори DVB-T, а згодом було прийняте рішення про стандарт ефірної цифри DVB-T2. «Але тоді Україна замерзла у своєму рішенні, і люди постачали обладнання на свій страх і ризик. А зараз, коли в "Зеонбуду" вже навіть мережа збудована, коли вже прийняті рішення, що не передбачають системи умовного доступу, цей крок є ще однією затримкою щонайменше на півроку з постачанням приймачів, розгортанням мережі і появою глядачів», - каже пан Коваль. А за розрахунками пана Глущенка, процес вибору обладнання та його постачання розтягнеться на рік.

Окрім цього, при впровадженні СУД за бортом «цифровізації» залишаються виробники телевізорів. «Адже інтегрування СУД у телевізійний пристрій чи навіть використання CAM-модулів - процес довготривалий та не з дешевих. Жоден великий виробник телевізорів не буде інтегрувати "екзотичну" СУД у свої пристрої, якщо ринок збуту вимірюється тисячами, а не мільйонами», - відзначає пан Глущенко.

Кодування сигналу може свідчити про намір у майбутньому зробити доступ до каналів (або їх частини) платним. «Зважаючи на той факт, що в проекті бюджету-2012 передбачено кошти на закупівлю сет-топ-боксів, вимога щодо закупівлі конкретних сет-топ-боксів з функцією умовного доступу забезпечить оператору/провайдеру цифрової мережі мінімальну абонентську технічну базу для запровадження платних пакетів телепрограм (не забуваймо, що доля мультиплексів МХ-4, -6, -7, -8 ще не вирішена), що дозволить цьому суб'єкту отримувати дохід не лише за рахунок плати за розповсюдження сигналу телекомпаній, але й за рахунок коштів за доступ до платних пакетів телепрограм», - каже юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай.

Індустрія від початку пропонувала продавати сет-топ-бокси, у яких будуть поки не активовані картки умовного доступу, для того, щоб спершу запустити 16 загальнонаціональних каналів, а інші зробити платними. Однак це слід було робити на старті процесу переходу до цифри, наголошує Валентин Коваль. «Але тоді нам відповіли, що цифрове телебачення - це відкритий доступ, це інформування населення, це соціальна функція. Нині вже почалося цифрове мовлення, і в цей момент говорити, що воно буде закодованим, - абсолютно неправильно», - додає він.

Експертів дивує, чому ідея кодування сигналу виходить від Державного комітету телебачення і радіомовлення. «Якщо вони розпорядники бюджетних коштів на забезпечення населення сет-топ-боксами, то мають провести тендер на постачальника, обрати його та забезпечити систему розподілення, визначити, хто має отримати бюджетні сет-топ-бокси», - наголошує Валентин Коваль.

Ринок нині цікавить, яка система умовного доступу буде запропонована. «Якщо це робитиме сам "Зеонбуд", то швидше за все вони виберуть одну з простих систем Viaccess, Conax або Irdeto, що не призведе до суттєвого подорожчання пристроїв. Якщо ж ми побачимо якісь розробки, на кшталт DRE Crypt або "Роскрипт" від General Satellite, тоді буде зрозуміло, звідки "ростуть ноги". Значить, хтось хоче контролювати не лише завезення сет-топ-боксів до країни, а й їхнє виробництво», - каже пан Коваль.

На думку Олександра Глущенка, у кодуванні основного сигналу мережі «Зеонбуд» не зацікавлений ніхто, окрім самого автора цієї ідеї і тих, хто її лобіює. «У цьому не зацікавлені ні канали, ні глядачі, та й сам "Зеонбуд" при такій схемі явно отримає в рази менше, оскільки абонентська база в кодованій мережі буде в рази меншою, ніж при відкритому мовленні, внаслідок чого канали задумаються, чи доцільно їм платити стільки грошей за розповсюдження сигналу», - резюмує експерт.

А от юрист Ігор Розкладай звернув увагу на те, що Нацрада цим рішенням вийшла за межі своїх повноважень. «Щодо повноважень у сфері цифрового мовлення закон "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" не містить чітких положень, утім, статті 14-16 закону говорять про забезпечення Нацрадою нагляду за дотриманням стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм (грубо кажучи - якості "картинки"). Також Нацрада є ідеологом, який визначає, що для країни потрібна певна кількість телеканалів чи мереж у певній якості і в певній ніші за певною технологією. Технічний регламент, який встановлює вимоги щодо стандартів аудіо та відео, стандартів модуляції, стиснення тощо, вимоги до передавчів чи приймачів, мають встановлювати органи у сфері телекомунікації та органи стандартизації», - каже він.

Спробу нав'язати користувачам сет-топ-бокси конкретних виробників, так само як і запровадження кодованого доступу, на думку юриста, можна трактувати як «обмеження споживчих прав громадян та подальшу монополізацію ринку».